Всім привіт! Сьогодні мені прийшла в голову давно знайома думка. Хочу поділитися нею. Для сучасної молоді проблема спілкування , я думаю, доволі знайома. В час новітніх технологій, коли майже нема заборон для спілкування, воно стає таким примітивним, що аж страшно стає. Спілкування визначається як передача інформації. Зараз є дуже багато художніх, наукових, і подібних книжок, є багато тем для спілкування, проте самого спілкування немає. Більшість не хоче спілкуватися наяву, усі спілкуються через соціальні мережі, телефон. Здавалося б нічого поганого (але ця відмовка стосується тільки німих, оскільки спілкуються вони по-іншому). Замість того, щоб десь іти, ти сидиш вдома, в теплі, і просто переписуєшся з друзями. І усе доволі швидко. Ти можеш спілкуватися з декількома друзями одночасно, бути в курсі усіх новин, і все інше... Проте з часом, ти перестаєш відчувати більш тонкі емоції. Ти надсилаєш усміхнений смайлик у відповідь на доволі смішний жарт, але в цей самий момент в тебе не було усмішки. Твої емоції заміняють смайлики.
І навіть, коли ти зустрінешся з другом або знайомим, з кимось поспілкуватися, ти уже не будеш мати про що розмовляти. Ну, звичайно, завжди можна когось обговорити. Але кожен раз твоя увага буде звернена на твоїх ''друзів'' он-лайн, тобі буде приємніше скинути смайлик у відповідь, ніж засміятися. Спитати як справи або що робиш, цим, звичайно, розпочинають діалог, проте коли цими словами і закінчують, це вже негарно.
Нерідко буває й таке, що люди, прийшовши поспілкуватися, не бачать своїх співрозмовників. В прямому сенсі не бачать.
Доволі гірко спостерігати, як люди самі себе заганяють, закриваються від усього світу, а потім говорять, що хтось винний в їхніх бідах. Спілкування - це вид зближення людей. Останнім часом це зближення відбувається на відстані.
Будемо надіятися, що трамплін там все таки буде, а стеля не така вже і бетонна...
Бажаю вам побільше друзів і спілкування з ними живого.
Немає коментарів:
Дописати коментар